Третьокласників кіровоградської 26-ї школи, яких навчає вчитель початкових класів Тетяна Костянтинівна Копликова, не треба заманювати до сусідньої центральної бібліотеки. Цього разу її активні читачі взяли участь у театралізованому дійстві, присвяченому зимовим святам. А ось про створення для них гарного та веселого настрою потурбувалися ведуча – завідувач відділу обслуговування Ельвіра Малюк та бібліотечні працівники: Оксана Монзолевська (Господарка), Ірина Абрамова (Господар) та Наталія Михайленко (Циганка).

З їхніх розповідей діти дізналися про останнє свято, яке завершує осінній цикл свят – Введення, третю Пречисту (4 грудня), свято апостола Андрія Первозданного (13 грудня) – Калина, яке вважається парубоцьким святом, 7 грудня, дівчата відзначали обрядовими діями свою покровительку Катерину, з приходом якої на людей очікували люті морози. Бо й старші люди казали: "На святу Катерину ховайся під перину".У день Андрія стежили за погодою: вода на річці тиха – на рівну зиму, шумує – на завірюхи. Тоді ж проводилися і так звані Андріївські вечорниці, про які юні читачі не лише дізналися з переглянутого відеофільму, а й разом з батьками зустріли в стінах бібліотеки вельми шановане в Україні свято.

До слова, нічим не гірше. Бо на них теж чекали випечена Господаркою та її помічницями Калита – круглий із діркою корж із білого борошна, притрушений маком. Душа свята з квачем, умоченим у масну сажу, "пан Калитинський", запрошував "пана Коцюбинського" та інших учасників дійства скуштувати підвішену до червоної стрічки, калиту. Дістати її можна було лише високо підстрибнувши на коцюбі. А до того діти відгадували загадки від захожої ворожки, смакували кручені вареники, співали українських народних пісень, вже не кажучи про веселі жарти та лункий щасливий дитячий сміх.

Однак на цьому дійство не закінчилося. Бо дізналися школярики від працівників бібліотеки і про Різдво Христове, яке припадає на 7 січня, а його навечеря, святий Вечір, на 6 січня. Відтепер вони знатимуть, що Свято Народження Ісуса Христа злилося з передхристиянським святом Коляди, чи то Корочуна, яким наші предки відзначали найкоротший день у році та початок відродження сили сонця. Також це був початок нового року. Знатимуть вони і про те, що українське Різдво – свято некомерційне, сповнене символікою духовних цінностей – виявами любові, пошани до ближніх. Це ж свято милосердя. А до того познайомилися діти з організацією інших зимових свят – святої Меланії (13 січня) і Василія (14 січня) – продовження свята Коляди, яким починався Новий рік із накликуванням щастя й урожаю в ньому, святом Йордану – Водохрещею, що припадає на 19 січня, а перед ним святкового надвечір'я.

Щедрий вечір – це майже точне повторення Святого Вечора з усіма традиційними стравами. Він супроводжується співом щедрівок, які дуже подібні до колядок, пов'язаних з християнським Різдвом та Йорданом, ушануванням Христа, Пречистої Діви та святих. А вже по завершенні церковного різдвяного циклу святкувань – Стрітення, яке припадає на 15 лютого, вже не співають коляд, бо в народному календарі – це вже передбачення недалекої весни.

Ще довго не хотіли діти розходитися з бібліотеки, сповнені нових вражень про почуте і побачене: їм є що розповісти про зимові свята своїм шкільним друзям…

 

Анатолій Саржевський

Кіровоградська правда. – 2013. – 4 січня. – с.10.