Носите ордена
И в праздники и в будни
На строгих кителях
И модных пиджаках.
Носите ордена,
Чтоб видели все люди
Вас, вынесших войну
На собственных плечах.

(Звучит музыка «День Победы»)

1 ведущий.

Здравствуйте, дорогие гости!

2 ведущий.

Здравствуйте уважаемые ребята!

1 ведущий.

Сегодня, в день великого праздника Дня Победы, мы рады видеть вас в нашей школе, ветеранов Великой Отечественной войны. Мы благодарны вам за то, что отстояли свободу нашей Родины.

2 ведущий.

Дорогие ветераны! Поздравляем вас с Днём Победы! Желаем солнышка в пасмурный  день, свежего ветра и чистого голубого неба над головой.

1ведущий.

Мы очень рады, что вы у нас есть, мы вас очень любим! Счастья вам, здоровья, мира и добра на долгие годы! Уважаемые ветераны!

2 ведущий.

Эта славная дата в жизни нашего народа. Мы отмечаем 65-ю годовщину дня Победы. Это уже более полувека. Значит, о нашем времени писал Сергей Гудзенко.

Когда это будет - не знаю.
В тени белоствольных берёз
Победу 9-го мая
Отпразднуют люди без слёз.
Подымут победные марши,
Армейские трубы страны,
И вперёд к армии маршал,
Не видевший этой войны.

Песня  «День Победы».

1 ведущий.

Да, время неумолимо идёт вперёд, но оно не властно, над памятью народа и сколько бы ни прошло десятилетий, люди снова будет возвращаться к Победе.

2 ведущий.

Поэт Константин Симонов, участник ВОВ, писал: « О минувшей войне необходимо знать всё. Надо знать и чем она была, с какой душевной тяжестью были связаны дни отступления и каким бессмертным счастьем была для нас победа. Надо знать, каких  жертв стоила война, какие она принесла разрушения, оставив раны в душах людей и в теле земли».

1ведущий.

Обратимся и мы с вами к памяти и вспомним, как всё было.

(Стук метронома. Одновременно слова ведущего.)

Год 1941-ый. Время отбивало последние минуты мирной жизни страны.

Чтец -1.

Казалось было холодно цветам,
И от росы они слегка поблёкли.
Зато, что шла по травам и кустам,
Обшарили немецкие бинокли.
Такою всё дышало тишиной,
Что вся земля ещё спала, казалось,
Кто знал, что между миром и войной
Всего каких-то пять минут осталось.

(Песня « Грусные ивы».)

(Включаем запись об объявлении войны.)

(Песня « Священная война».)

2 ведущий.

Она шла 1418 дней, почти 4 года. Это, была кровопролитная война нашего народа. Бойцы стояли насмерть, стараясь не отдать врагу без боя ни пяди своей земли.

1 ведущий.

И заскрипели по ухабистым дорогам телеги увозя со всеми вместе на фронт новотарбеевских мужчин. А всего было мобилизовано из села около 460 человек. Среди них были и вы, молодые, безусые, бесстрашные.

Чтец 2.

В 17 лет я не гулял по паркам,
В 17 лет на танцах не кружил,
В 17 лет цигарочным огарком
Я больше, чем любовью дорожил.
В 17 лет средь тощих однолеток
Я шёл, и бил мне в спину котелок
И песня измерялась не в куплетах
А в километрах пройденных дорог.
Чем дальше мы уходим от войн
И нас с тобою тишина объемлет
Тем всё сильней и явственней слышны
Её раскаты, вздыбившие землю.
Чем дальше мы уходим от войны,
Сполна всю горечь этих лет познавши,
Не понаслышке, не со стороны,
Тем ближе мне воспоминанья наши.

2 ведущий.

Уважаемый Борис Иванович! Сколько Вам было лет, когда вы уходили на фронт? И куда были направлены военкоматом. Спасибо!

1 ведущий.

Уважаемый Фёдор Петрович! А что вы ощутили, когда фашистская Германия напала вероломно на нашу страну? Ведь вы уже были подростком и всё понимали. Что вы испытали тогда? Какие чувства? Спасибо большое.

2 ведущий.

Мы под городом Ржевом стоим, 
Артиллерия бьёт по своим
Эта наша разведка, наверно,
Ориентир указал неверно.
Недолёт. Перелёт. Недолёт.
По своим артиллерия бьёт.
Мы под городом Ржевом лежим
И дрожим, прокопчённые дымом
Надо всё-таки бить по чужим
А она по своим.

Уважаемый Сергей Александрович! Какой вам бой больше всех запомнился? Спасибо.

1 ведущий.

Уважаемый Борис Иванович! А какие вы песни пели на фронте? Спасибо! Давайте вместе споём.
(Песня « На безымянной высоте».)

2 ведущий.

Ну, « Катюшу» - то, я знаю, любили и пели. Ведь её пел весь наш народ, вся армия.
(Песня « Катюша».)

Вскоре война шла и на море, и на суше. Овеяны славой города- герои Севастополь, Одесса и их защитники- моряки- черноморцы.

Чтец 3.

Я встретил его под Одессой родной.

1 ведущий.

Уважаемый Борис Иванович! Вы воевали на флоте расскажите, как воевали Балтийские моряки. Ведь их называли их «чёрной смертью». Большое спасибо.

2 ведущий.

Война! жестокая война
Не первый месяц длится
Жизнь, как струна, напряжена,
В опасности столица.

1 ведущий.

Осень 1941 года. Враг у стен столицы, весь город поднялся на её защиту. Из жителей Москвы было сформировано 16 дивизий. 7 ноября народы войны и ополченцы уходили прямо на фронт. Под Москвой враг был остановлен. Эта битва под Москвой - первое победоносное сражение в ВОВ.

Чтец 4.

Москва. Ноябрь.
А между сосен
Во всей стремительной красе
Лежит в дымящуюся осень
Волоколамское шоссе.
Замёрзнуть не успела Руза,
Как двинулись на смертный бой
Грузовики с гремучим грузом
И танки тесною толпой.
На миг махнув папахой сивой
И сединою на виске,
Иван Васильевич Панфилов
Промчался на броневике
Шли добровольцы Подмосковья
Шли горняки и слесаря
Туда, где порохом и кровью
Обозначала путь заря.
Шоссе хранило след летучий,
Вело в бессмертие оно.
И бомбы падали сквозь тучи
Не попадая в полотно.

(Песня « Защитникам Москвы».)

2 ведущий.

О Сталинграде и Сталинградской битве знают во всём мире. От разгрома под Сталинградом фашисты уже не оправились, но эта победа за Сталинград досталась защитникам великой ценой. Каждая пядь земли была пропитана кровью.

(Песня « На мамаевом кургане тишина».)

1 ведущий.

В эти же месяцы шли жестокие бои на Северном Кавказе, в Крыму, Севастополе, Одессе. 27 января 1943 года войска Ленинградского и Волховского фронтов прорвали блокаду Ленинграда.

(Песня « Ленинградский паренёк».)

2 ведущий.

1943 год – танковая битва под Прохоровской на Курско-Орловском направлении и 1 салют 5 августа 43 года в честь Освобождения Белграда и Орла.

«С боем взяли мы Орёл».

1 ведущий.

Война и дети- несовместимые понятия. Но во время войны нечеловеческие тяготы и лишения наравне со взрослыми переносили и дети. Многие знают печальную историю 11- летней ленинградской школьницы Тани Савичевой. Гитлер хотел голодом взять Ленинград. 900 дней находился город в блокаде.

Таня сидит за столом и пишет в дневнике:
Женя умерла 28 декабря в 1230 дня 41г.
Бабушка умерла 29 декабря в 3ч дня 42 г.
Лёха умер 17 марта 42 г в 5ч утра.
Дядя Лёша умер 10 мая в 4ч дня 42 г.
Мама умерла 13 мая в 750 42г.
Савичевы умерли все.

1 ведущий.

Этот дневник Таня вела во время войны. При первой возможности Таню с детским домом в Горьковскую область. Но крайнее истощение, нервное потрясение сломили девочку, и она вскоре умерла.

2 ведущий.

Но настал великий, час расплаты,
Пришёл рассветный час земли,
Когда советские солдаты
Рубеж советский перешли.
Рванула грозная лавина
Стальной пехоты и машин,
Стремительно, неудержимо,
С одною мыслью « На Берлин».

1 ведущий.

И вот уже у стен Рейхстага
Ожесточённый бой кипит.
Советских воинов отвага
В последней схватке победит.
И над фашистскою столицей,
Пронзая синеву насквозь,
Как вестник славы, вольной птицей
Победы знамя вознеслось.                          

(Песня «День Победы»)


 День Перемоги

Гімн України

1-й ведучий.

Весна іде, і переможним кроком

В тюльпановому вічному вогні

Йде травень крізь хвилини, дні і роки,

Несе нащадкам спогади свої.

2-га ведуча.

Весна іде квітчасто, гордо, юно,

Як втілення найчарівніших снів.

О весно красна, ти ще не забула

В історії своїх жахливих днів?

1-й ведучий.

Із року в рік часопис віддаляє

Своїх нащадків далі від війни.

Та травень знов і знову нагадає,

Як із життя ішли його сини.

2-га ведуча.

Буяють мирно квіти на могилах,

До сонця красного метелики летять.

А ті, кому війна зламала крила,

Священним вічним сном в могилах сплять.

1-ий ведучий. Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945рр. Не щезне в пам’яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших.

1-ий учень.

Ніхто не забутий; на попіл

Ніхто не згорів:

Солдатські портрети на вишитих крилах

пливуть.

І доки є пам’ять в людей і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі,

живуть.

Їх прийняла війна, лишивши списки

Загиблих у праведнім бою,

Застигли в тузі обеліски,

В гранітнім каміннім строю.

Пам’ятайте, друзі, цих людей довіку,

Тих, хто повернувся і поліг в боях.

І вклонімось всі ми низько до землі їм,

Квітами устелим їх тернистий шлях.

2-га ведуча. Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день назавжди залишиться для нас затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже не легко в ті вогненні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше залишається їх в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях – сивина. Але вони пам’ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати. Неможливо позбутися нав’язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться після них? А залишиться Пам’ять, світла пам’ять про незабутніх героїв.

1-ий ведучий. Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

2-й учень.

Спинись, проклятий супостате,

На світ ввостаннє подивись:

За тіло матері розп’яте

Сини на пару піднялись!

У бій за наші ниви,

За ясний сміх дитячий,

За юний спів щасливий,

За славний труд гарячий.

Вперед, полки суворі,

Під прапором свободи,

За наші ясні зорі,

За наші тихі води.

3-й учень.

Сонце палило нестерпно,

Гнулось садове гілля:

Падали яблука в серпень,

Глухо стогнала земля.

Рвали снаряди їй груди,

Всюди гриміла війна,

Падали скошені люди.

Їх не щадила війна.

4-й учень.

Бій розгортався лютий,

Кулі, наче град.

Тихо, вітри і люди,

Тихо, вітри і люди.

Впав у траву солдат.

Вдарило хлопця в груди,

Вибухнув поруч снаряд.

Тихо, вітри і люди,

Тихо, вітри і люди.

Вмер молодий солдат.

Мати довіку буде

Сина свого виглядать.

Тихо, вітри і люди,

Тихо, вітри і люди.

Син її – той солдат.

Нам тих розлук не забути,

Мир нам повік врятувать.

Тихо, вітри і люди,

Тихо, вітри і люди.

Спить під зорею солдат.

Поки сонце ясне угріє,

Й коли життя дає нам воно,

Біль нам вічний, він не постаріє.

Не кажіть: була війна давно!

2-га ведуча. Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

Доповідь вчителя історії

1-й ведучий. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашої пам’яті.

5-й учень.

До обеліска я в задумі стану,

До сивини своєї на путі.

Скажу „спасибі” тихо ветерану,

Що вдруге народив мене в житті.

На картах не знайти мої дороги –

Мій бойовий, мій босоногий шлях.

За вбитим батьком йшов до перемоги

Траншеями по спалених полях.

Сльоза зорі стоїть над обеліском,

Сховавши клопоти людські і сни.

Сьогодні треба поклонитися всім низько,

Усім хто не прийшов з війни!

2-га ведуча. У війни не жіноче обличчя...Адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.

1-й учень.

Дівчина в сірій шинелі,

В куцих, простих чобітках

Йшла, де взривались шрапнелі,

Йшла з автоматом в руках.

Дівчата в бої йшли крізь ночі,

З калюж умивались дощем,

Їм бачились коси дівочі

Під грізним гарматним вогнем.

Недобрії очі лякали,

І танків боялись в бою.

Але, як мужчини, вмирали,

Землю обнявши свою.

1-й ведучий. А скільки їх було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували ранених, забезпечували зв’язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів.

2-га ведуча. А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово „війна”, вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

2-й учень.

До тебе, людино, звертаюсь:

Залиш на хвилинку щоденні турботи.

З собою побудь у глибокій скорботі,

Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру чи посивілу матір.

3-й учень.

Перед трагічною хвилиною мовчання

Словами говорити неможливо.

Оця хвилина більше там розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

Солдатів подвиг, про який сьогодні

Дізнались ми, не вимовить словами,

А тільки серцем можна це сказати,

Але воно, нажаль, не має мови,

Лиш має біль. І тому я прошу

Солдатів пам’ять вшанувати мовчанням.

4-й учень.

У тиші урочистій до Пам’яті йдем,

Що в серці відлунює грізно.

У святому мовчанні над вічним вогнем

Схиляється наша Вітчизна.

Уклонимось тим, хто поліг у бою,

Хто покрив землю рідну собою.

Усім поіменно, хто впав у бою,

Хто відстояв нашу свободу.

Згадаємо всіх поіменно,

Серцем згадаєм своїм.

Це потрібно не мертвим,

Це потрібно живим.

1-й ведучий. На меморіалі Вічної Слави завжди панує скорботно урочиста тиша. Полум’я вічного вогнища, вічна пам’ять про синів і дочок, які не повернулися з поля бою. Пожертвували своїм життям заради життя на землі.

2-га ведуча. Україна! За її мир і спокій полягли мільйони. Війні не бути. Нехай панує мир! І ми про це подбаємо. Ніхто не забутий, ніщо не забуто.

 


Сценарій свята  ____-річчя Великої Перемоги

„Знов білим цвітом вкрилися сади,

І знов приходить свято Перемоги...”

Мета: поглибити знання учнів про героїчне минуле нашого народу, допомогти усвідомити велич подвигу у Вітчизняній війні, виховувати в учнів шану і повагу до тих, хто ціною свого життя здобув перемогу.

Обладнання: святково прибраний клас. Виставка літератури про Вітчизняну війну, стенд „Куди б не йшов, не їхав ти, а при шляху спинись, могилі тихій, дорогій, всім серцем поклонись”.

Вислови:

„Вічна слава солдату – герою і солдатові без нагород, хто загинув хоробро у бою, захищаючи рідний народ”,

„І хай як далеко від дому бійця не сховала зима, солдатів нема невідомих, батьків невідомих нема”,

„Чиї б серця забуть могли тих, хто у тяжку годину у грізних битвах полягли за рідну Україну”,

„За цвіт життя завдячує народ полеглим і посивілим солдатам”.

Запрошені: ветерани війни, воїни УПА, учасники змагань за волю України, воїни-афганці.

Епіграф:

Тільки той, хто пам’ятає минуле, вартий майбутнього.

Вступне слово вчителя.

Пам’ять... Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом. А ми, молоде покоління, про іхні бойові подвиги, їхнє воєнне життя можемо сьогодні дізнатися тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури. Багато, як українських, так і митців слова всього світу присвятили свої твори темі війни. Це Андрій Малишко, Олександр Довженко, Володимир Сюсюра, Павло Тичина, Олесь Гончар, Ліна Костенко та багато інших.

Звучить мелодія „Журавлі”.

На фоні мелодії:

Минають роки, відлітають у вічність. Минуло стільки років, відколи замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов на нашу землю мир довгожданний, вистражданий, оплачений найвищою ціною людського життя. Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя. Кожен із нас поділяє думку, втілену в словах:

„Ніхто не забутий, ніщо не забуто”.

2 ведучий:

Люди старшого покоління пам’ятають: травень того незабутнього 45-го був напрочуд теплим і сонячним.

Ніби сама природа своїм таємним єством відчувала радість довгожданного визволення, що прийшло на нашу землю.

1 ведучий:

1945 рік.

1 травня над рейхстагом піднявся прапор Перемоги.

8 травня 1945 року в Берліні підписана повна капітуляція фашистської Німеччини.

9 травня було надано салют Перемоги.

Учень:

День Перемоги! День Перемоги!

Іде по країні весна.

Дев’ятого травня! Дев’ятого травня!

Війна закінчилась страшна.

Вірш „Весна”.

2 ведучий:

Все ожило, пробудилося, набралося краси і молодості. Здається, що навесні ми по-особливому, ніжно й трепетно, любимо рідну землю. Бо саме з весною приходить до нас велике свято Перемоги у Вітчизняній війні.

Учень:

Ти прийшла, Перемого, слідами війни,

З-під заліза і попелу – цвітом весни,

Тим навічним вогнем, що горить – не згоря,

Обеліском, який увінчала зоря.

1 ведучий:

Роки... Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни. Не забуваємо ми воїнів нашого (села, міста, району). Золотими літерами вписані їх прізвища та імена в книзі „Пам’яті”.

2 ведучий:

Височіють могили в степах, в полях, обабіч доріг.

Учень:

Це була радість зі сльозами на очах. За роки загинуло 3 мільйони українців, 2 мільйони були примусово вивезені на роботи до Німеччини.

Не зосталося жодної сім’ї, яка б не оплакувала загибель рідних чи близьких.

Чиї б серця забуть змогли

Тих, хто у тяжку годину,

У грізних битвах полягли

За нашу рідну Україну?

Пісня „А мати сина жде”.

Вірш „Пам’ятайте”

Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,

Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.

Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є у горах, і є під горою –

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

1 ведучий:

Серед тих, хто йшов дорогами війни, були наші (односельчани, жителі нашого району, міста). Вони повернулися до рідних домівок.

______-ту річницю Перемоги святкують  з нами ______ ветеранів.

Згадаймо їх поіменно:

Називаються імена присутніх ветеранів

Пісня „Вітання”

Учень:

Спасибі вам, що хочуть ваші діти

Душею дорівнятися до вас.

Хай кожному із нас в душі засвітить

Хоч однієї перемоги час!

2 ведучий:

Зараз вони – ветерани, літні люди і шановані. З онуками, а дехто вже з правнуками. А тоді ж вони були зовсім юними.

Що залишила їм на згадку війна, крім страждань?

Слово вам, наші ветерани. Запрошуємо до слова ветерана війни

Ім. прізвище

виступ

Дякуємо вам.

Виступ онуків і правнуків.

1 ведучий:

Хай ці квіти весняні чудові

Подарують вам подих краси,

Щоб жилося у щасті й любові,

Благ усіх вам з роси і води!

Всю доброту, яка існує в світі,

Всю радість, що живе серед людей,

Найкращі всі, що до вподоби, квіти

Даруєм вам у цей святковий день. (діти дарують квіти ветеранам)

 

Нехай Бог вас благословить своєю рукою,

Хай пречиста Діва-Мати своїм омофором

Захищає вас від злого з усім вашим домом.

Дай Боже вам довго жити і горя не знати,

Щоб соту весну з нами зустрічати.

Пісня „Привітальна”

Учень:

Вернулися живі з полків і ран

І мир подарували рідним хатам –

За цвіт життя завдячує народ

Полеглим і посивілим солдатам.

З медалями вони й без нагород

Стрічають один одного, як брата...

За цвіт життя завдячує народ

Полеглим і посивілим солдатам.

З роками їх все менше в строю,

Та йдуть першопроходцями в бурани...

І трудяться звитяжно, як в бою,

З синами молодими ветерани.

Вірш „Ветерани”

Вас піснею вітає ____________________ (гість співає пісню)

2 ведучий:

У жовтні 1944 р. Було звільнено від ворогів територію України. (інформація про визволення міста, села, району)

Учень:

Стоїть обеліск, і на нім імена,

Які вкарбувала священна війна.

Стоїть обеліск над печаллю могил,

Бійців з Придніпров’я і з галицьких сіл.

Стоїть обеліск, в нім скорбота німа.

Що в селах Вкраїни синів тих нема.

Вони тут не сіють, вони тут не жнуть,

Лиш вогники-квіти їм люди кладуть.

Лиш сльози вмивають синів імена,

Що їх із собою забрала війна,

Що їхні серця дуже довгі літа

Земля українська в собі пригорта.

Виступ педагога-організатора

Учень:

Там сплять навічно воїни-солдати,

Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини.

Їм не судилось весен зустрічати,

Тих, що стрічаєш ти після війни.

Там сплять твої ровесники-орлята,

Тепер уже були б із них орли!

Схилися над могилами солдатів,

Що у боях за тебе полягли.

Вірш „Вінок героям”

Я покладу вінок червоний

До обеліска мужніх воїнів,

Які життя своє віддали

За те, щоб ми війни не знали.

Були, як всі вони, всі смертні,

Але вони, вони безсмертні,

Безсмертні подвигом великим

Що пролетів над всеньким світом.

Ми не забудем вас ніколи,

Ми пам’татимем вас всіх.

...Я покладу вінок червоний

І він осяє обеліск.

2 ведучий:

Для українського народу ця війна була вдвічі важчою, бо прийшлося оборонятися не тільки від німецького фашизму, а й від московського більшовизму.

І воїни УПА свято боронили свою землю.

Серед них і наші __________________ Про ці події розкаже нам воїн УПА ___________________

Просимо до слова.

Дякуємо вам.

Ще молодими, не жаліючи ні сил, ні здоров’я, ні своєї молодості, славні патріоти віддавали життя за волю України.

Ми повинні гордитися їхніми подвигами.

Пісня „Виростеш ти, сину”

Учень:

В дні травневі, мріями багаті,

Коли щастя хлюпає з пісень,

Ми щороку зустрічаєм свято

Перемоги радісний день.

І стають у пам’яті дороги

Ті, що довелося нам пройти,

Щоб багряний прапор Перемоги

Над Рейхстагом гордо піднести.

Пісня „Дороги”

1 ведучий:

Вийшла в степ широкий мати посивіла,

Виплакала очі від журби вона,

Біля квітів маку стала, заніміла,

І згадалась знову матері війна...

І почула голос сина над житами –

То зітхала мати, то вогонь палав:

„Я прийшов до тебе, я вернувся, мамо.

Я своєю смертю смерті потоптав.

На моїй могилі нині квітів море,

Ти в думках до мене линеш з далини,

І твоє невтішне материнське горе –

То прокляття вічне паліям війни!”

Пісня „Два кольори”

Вітання учнів

Пісня „Побажання”

2 ведучий:

_____________-ту весну відзначаємо нині,

На скронях ветеранів – срібний іній сивини,

Він подвигом прославив матір Вітчизну,

Вклоніться, люди, ветеранам війни.

Зупинись, прислухайся на мить –

Кричать з вогню і мати, і дитина,

Хай буде мир, хай більше не горить

У пеклі війн твоє життя, людино!

Низький уклін вам, ветерани війни!

Учень:

Під священним знаменням свободи

Ви у бурях великих пройшли,

Щоб народи для дружби і згоди

На оновлених землях жили.

Учень:

Ми пам’ятаємо всіх,

Хто віддав життя за те,

Щоб не було війни нової,

Щоб сонце сяяло золоте,

Щоб не окоп чорнів на ниві –

Хліба цвіли, мов килими.

І щоб веселі і щасливі

До школи всі ходили ми!

Учень:

Ми не бажаємо війни!

Хай над містами і нивами

Сіяє сонце з вишини,

Щоб ми росли щасливими!

Учень:

Люду трудящому воїн не треба.

Гуртуймо тісніше свої ряди.

За незахмарене – чисте небо,

Проти смертей, сліз, нещастя й біди.

Учень:

Ми хочемо без воїн жити.

Хай буде мир на всій землі!

Мир – це квіти у сонячних росах

Мир – це радість малих і дорослих.

Мир – це усмішка в очах матусі.

Мир – це лани золотаво-русі.

Мир – це потоки весняні сині.

Мир – це дружній танок при гостині.

Танець з капелюшком.

Мир – це все, що у світі найкраще,

Не забувайте цього нізащо!

Учень:

Хай літають завжди журавлі,

Колоски видзвонюють налиті.

Ми за те, щоб мир був на землі

Для усіх малят на цілім світі!

Учень:

Хай живуть спокійно люди,

Сонце лагідно сія,

Хай лунає всюди-всюди

Пісня радісна моя.

Пісня  _______________________________

Учень:

Діти, ніколи не проходьте байдуже повз могили, пам’ятники, обеліски. Завжди вклоніться пам’яті тих, хто боровся за нас, за наше життя і пам’ятайте про героїв, які живуть разом із нами.

Куди б не йшов, не їхав ти,

А при шляху спинись.

Могилі тихій, дорогій

Всім серцем поклонись.

Сьогодні ми підемо до пам’ятників і могил, щоб поклонитися пам’яті славних героїв.

Підсумок.

Педагог-організатор:

Наш обов’язок не тільки в свята згадувати, а кожен день пам’ятати про усіх, хто кував перемогу і загинув.

За тебе, за мене, за всю Батьківщину,

Хто фронтом звитяги йшов поруч з тобою,

Боровся з фашизмом і гинув у бою.

Хто месником смілим тоді партизанив

І ворога нищим героєм незнаним.

Згадай їх усіх, замордованих, вбитих,

І гідно живи їх життям недожитим!

1 ведучий:

Хай дарунком для вас, ветерани, буде пісня у виконанні ансамблю __________________________

Схиляємось ми шанобливо в задумі,

Тужливо шумлять осокори з боків,

І чується голос в зеленому шумі:

Бережіть і шануйте могили батьків.

Присягнемо, сини, біля братських могил

Іменем сонця, Вітчизни іменем

Клятву складаєм, клятву синівську

Героям загиблим.

Те, що батьки доспівать не встигли

  • Ми доспіваєм!

Те, що батьки збудувать не встигли

  • Ми добудуєм!