Кононенко Олексій Анатолійович

 

1957

народився в селі Роздолля Компаніївського району Кіровоградської області

1974

закінчив Компаніївську середню школу

1978

закінчив філологічний факультет (відділення російської мови і літератури) Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О.С. Пушкіна

1978

заступник директора Нечаївської СШ Компаніївського району Кіровоградської обл.

1978–1988

завідуючий відділом райкому комсомолу в пгт. Компаніївка Кіровоградської області

1979–1983

завідуючий відділом міському комсомолу м. Кіровоград

1983–1986

завідуючий відділом пропаганди обкому комсомолу м. Кіровоград

1986, VІІІ-Х

учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС

1986–1988

інструктор ЦК ЛКСМУ, м. Київ

1988–1990

головний інспектор управління виховної роботи Міністерства народної освіти України, м. Київ

1990–1992

заступник директора культурного центру «Музика, мода, молодь», м. Київ

1992–1994

редактор відділу журналу «Азбука сімейного виховання», м. Київ

1994–1999

редактор відділу культури тижневика «Дзеркало тижня»

1999 – до ц/ч

на творчій роботі (член Національної спілки письменників України з 03.1999 р.)

 

Творча біографія

Кононенко Олексій Анатолійович – поет, прозаїк, член Національної спілки письменників України, дипломант Міжнародного поетичного конкурсу ім. О.С.Пушкіна. Народився в селі Роздоллі Компаніївського району Кіровоградської області.

Починаючи з 1974 року, вірші, оповідання та статті друкувалися в газетах та журналах в Україні, Росії, Білорусії, Грузії, Хорватії, Канаді. Автор понад 200 пісень. Найбільш відомі: “Доня моя, донечка”, “Синку мій”, “Червоні вишні”, “Кленове прощання”, “Все буде добре”, “Отаман Карпат”, “Козацька застава”, “Я люблю” та ін.

Автор різдвяних вистав для дітей в Національному театрі ім. І.Франка з 1994 по 1998 рік.

Письменник і журналіст, автор  26 книг для дітей та дорослих - «Десять кошенят», «Слухай подих давнини», «Духи природи. Хатні та дворові”, “Духи природи. Лісові та польові», «Духи природи. Водяні та болотяні”, ”Абетка юного болільника. Мій клуб — «Динамо» Київ”, “Ритуали. Обряди. Звичаї”, “Пам’ять не згасне” тощо.

 

Лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. Івана Огієнка (2003).

Заслужений діяч мистецтв України (2004).

Нагороджений нагрудним знаком Київського міського голови «Знак Пошани» (2007).

Доня моя, донечка

Моє сонце, моє небо, моя доня,
Моя радість, моя втіха, моя доля.
Зустрічають тата крильця - рученята,
Зорі - оченята, оченята - зорі,
І немає на землі ні біди, ні горя,
І немає на землі ні біди, ні горя

Дівчинка - перлинка,
Золота краплинка,
Весняна росинка,
Літнє моє сонечко,
Доня моя, донечка.

Мої мрії, мої весни, моя доня,
Мої думи, мої болі, моя доля.
Світом - пересвітом від зими до літа
Виростають діти, діти виростають,
А над ними в небесах янголи літають
А над ними в небесах янголи літають.

Дівчинка - перлинка,
Золота краплинка,
Весняна росинка,
Літнє моє сонечко,
Доня моя, донечка.

Моє щастя, моє серце, моя доня,
Моя лада, моя леля, моя доля.
Казку вечорову, пісню колискову
Пригадаю знову, знову пригадаю
І тобі, моя дитино, знову заспіваю,
І тобі, моя дитино, знову заспіваю.

Дівчинка - перлинка,
Золота краплинка,
Весняна росинка,
Літнє моє сонечко,
Доня моя, донечка.

 

Синку мій



У небесній вишині зорі,  наче очі,

Ти мої щасливі дні і безсонні очі.

Смійся, синку мій, і хай вороженьки плачуть,

Боже-правий,  помагай синові на вдачу.

Минуть зими в небуття і літа за ними,

Синку мій, моє дитя,  перебудим зими,

Перебудим лиховій, не журись,  козаче,

Усміхнися,  синку мій,  батькові на вдачу;

Усміхнися, синку мій,  батькові на вдачу.

 

Приспів:

Буде всього у житті, спи, моя дитино.

Хай тебе усі Святі бережуть,  мій сину;

Хай тебе усі Святі бережуть, мій сину...

 

Ген від шляху до села дідова стежина,

Щоб вона не заросла — дбай про неї, сину.

Буде сонце по землі грати над світами -

Повертайся, сину мій,  на поріг до мами.

 

Червоні вишні

 

Червоні вишні на твоїй долоні,
Червоні вишні і уста червоні,
Уста солодкі і солодкі вишні,
Чому ж зову тебе "любов колишня"?

Приспів:
Любов колишня ти, любов минула,
Та наша вишня нас з тобою не забула.
На нашій вишні червоні вишні,
Любов минула, любов колишня.
Ти – любов колишня...

Червоні вишні у траві зеленій,
Червоних вишень назбираю жменю,
Дощем жаданим перемиті вишні,
Такі холодні, як любов колишня.

Приспів

Червоні вишні туляться до листу,
Червоні вишні – літ моїх намисто,
Та наша вишня вся в червоних вишнях,
Вже перестиглих, як любов колишня.